ru | en

Стихи Якова ЯДОВА и статья о нем Дмитра ГОРБАЧЁВА Всесвітньовідомий ‎анонім

Ітиметься про автора популярноїі досі пісні 1920-х років – «Купите бублики». Пісню знають усі, її автора майже ніхто. Колись пісню виконував Утьосов і жартома називав її «Песня протеста» (про тесто).

Ім`я цього «генія естради», за висловом того-таки Утьосова – Яков Ядов. Він киянин, єврей, справжнє прізвище Давидов. У київській газеті «Последние новости», яка виходила двічі на день, він упродовж 1916 року в кожному числі друкував дотепні віршовані фейлетони, перенасичені внутрішніми римами і нескінченними асонансами. Конкурувати з ним у цьому плані може хіба що Висоцький. В рецензії на київську Весняну виставку 1916, яка відбулася,щоправда, взимку, в грудні, Ядов писав про кубофутуриста Богомазова таке:

 

Общий фон не очень чист,

Много и алмазов,

Вот вам циркульный кубист –

Мистер Богомазов.

Тут, куда ты ни гляди,

Видим страха узы.

Видим катеты одни

И гипотенузы.

Вот портрет жены. Поэт

Вскрикнул: «Что за мода!»

Ведь такой жены портрет -

Повод для развода!

 

Але зовсім не відомий факт, що Ядов був ще й український поет Яків Отрута. 1917 він писав дотепні патріотичні фейлетони в газеті «Народна воля», скеровані проти ворогів Української Народної Республіки – петроградського Тимчасового уряду і його військового представника в Києві Оберучева, а також проти більшовиків, для яких Центральна Рада була кісткою в горлянці. Слід пояснити, що в антибільшовицькому фейлетоні «Теревені» йдеться про поета Івана Кулика, який буде розстріляний 1937 року.

Ми подаємо два вірші малознаного українського поета Якова Отрути, всесвітньовідомого аноніма.

 

ТЕРЕВЕНІ

 

Кулик невелик, а все-таки птиця. В «Пролетарській правді» якийсь Кулик на українській мові дуже лає Центральну раду й усі українські демократичні організації.

 

 

Жив Кулик-

Большевик

В славі та й в почоті,

Часом їв

Комарів

Він в своїм болоті.

Часом грав,

Працював

Там в своїй газеті,

Що давав

Та читав

Жабам в очереті.

Взагалі

На чолі

Був там…

Подивіться:

Хоч Кулик

Невелик,

А все ж таки птиця…

Раз Кулик

Нишком зник,

Славу десь посіяв.

В тую мить

Полетіть

Захотілось в Київ.

Аж тремтів,

Так хотів

В київській громаді

Намутить

Та зробить

Те що в Петрограді.

Мов, м`які козаки,

Їм Кулик згодиться,

Бо Кулик

Невелик,

А все ж таки птиця…

Не така

Кулика

Тут чекала доля.

Сльози ллє,

Бо вже є

І земля і воля.

І Кулик-

Большевик

Плаче:

Доля наша!

І без нас

Тут у вас

Вся зварилась каша.

Кулику-

Бурлаку

Нігде притулиться.

Хоч Кулик

Не велик,

А все ж таки птиця…

Влада є,

Все дає,

Рада самостійна.

Як зайти,

Щоб знайти

Контрреволюційне?

Кулику-

Бурлаку

Праці тут немає.

Курам сміх,

Як він всіх

Лає, лає, лає.

Аж тремтить,

Та кричить:

Хлопці, схаменіться!

Хоч Кулик

Невелик

А все-таки

Птиця.

 

 

Балачка і думка

Вчора 3 вересня (1917) командувач київської округи Оберучев прислав привітання українському секретаріатові укр.. Центральної Ради в особі Голови секретаріату В.Винниченка. В привітанні Оберучев висловив надію, що він буде працювати в контакті з Ген Секретаріатом на користь нашого краю (з газет)

Тихо-тихо

Вітер в гаї дише,

А ще тихше

Оберучев пише.

На папері

Палко привітає,

Що ж на думці

Кожен розгадає:

Привітаю

Вас я, Винниченко,

(Хоч і лаю

Я в кулак тихенько)

Буду з Вами

В згоді працювати

(Породила

Вас нечиста мати)

З Україной

Добре я зріднився

(В домовині

Щоб ти одружився!)

Добрі люди,

Будем жити тихо

(Хай Вам буде

Усіляке лихо)

Тихо-тихо

Вітер в гаї дише,

А ще тихше

Оберучев пише.

І прихильно

Простягає руку

А в кишені

Має каменюку.

Газета «Народна воля» 1917